22 квітня в Європі під егідою США стартують багатонаціональні навчання Defender 23. У них візьмуть участь війська з Польщі, Румунії, Словенії, Іспанії, Швеції, Великобританії, Албанії, Вірменії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Чехії, Данії, Естонії, Франції, Грузії, Німеччини, Греції, Угорщини, Італії, Косово, Молдови, Чорногорії, Нідерландів та Північної Македонії.

Навчання, розраховані на два місяці, зосередяться, по-перше, на стратегічному розгортанні збройних сил США, по-друге, на використанні готових армійський запасів та налагодженні оперативної сумісності з європейськими союзниками та партнерами. В цілому запланована участь 9000 військовослужбовців США та близько 17000 військовослужбовців з 26 країн-союзників і партнерів, а також залучення 20000 одиниць різного обладнання.

Демонстрація спроможності

Слід враховувати, що масштабні навчання, організовані США, відбуваються на фоні російсько-української війни. Тож крім виконання суто військових завдань (зокрема, оперативної сумісності військ, тактичної та стратегічної спроможності армій задіяних країн), вони переслідують ще дві ключові мети.

По-перше, мова йде про демонстрацію здатності США не просто швидко розгортати війська у Європі, а передусім гарантувати своїм союзникам надійний захист у випадку можливої зовнішньої агресії. Зрозуміло, що з боку росії, яка офіційно визнана у новій Стратегічній концепції НАТО (ухваленій 29 червня 2022 року) найсерйознішою та безпосередньою загрозою для безпеки союзників. Таким чином, збільшуючи свою військову присутність на європейському континенті, США певною мірою "заспокоюють" партнерів, яким вже не достатньо однієї "ядерної парасольки". Адже широкомасштабне російське вторгнення в Україну продемонструвало, що конвенційні війни (без використання хімічної, біологічної та ядерної зброї) можливі у ХХІ столітті, а фактор "ядерного стримування" може не спрацювати – передусім через побоювання демократичних країни спричинити катастрофу планетарного масштабу. Відповідно слід посилювати та розвивати традиційні збройні сили, на що значною мірою і спрямовані спільні навчання.

По-друге, Defender 23 – це потужний сигнал росії. Спрощено його можна вкласти у наступну фразу: "ми все бачимо, все розуміємо, готуємося та відповімо ударом на удар – якщо буде така потреба".

Крім того, росія змушена буде реагувати на навчання – не лише істерично-політично, але й безпосередньо на стратегічному рівні – як мінімум імітувати власні навчання у відповідь, перекидати війська ближче до кордонів країн, які братимуть участь у Defender 23, звертати додаткову увагу на Грузію та Молдову у контексті їх інтеграції до Альянсу, в цілому змінювати свої плани щодо "війни з НАТО" з врахуванням нових обставин тощо. Все це, безумовно, буде розпорошувати ресурси і зусилля росії, що хай і трохи, але допомагатиме Україні. 

To be continued або далі буде…

12-23 червня НАТО в Німеччині, Чехії, Естонії та Латвії проведе багатонаціональні навчання Air Defender 23, зосереджені на польових тренуваннях оперативного та тактичного рівня. У навчаннях візьмуть участь США, Німеччина та 22 країни-союзниці, які задіють близько 220 літаків 23 різних типів, що зробить Air Defender 23 найбільшими навчаннями військово-повітряних сил в історії Альянсу.

І це – тільки початок. Агресія росії змусила НАТО кардинально змінити підходи до колективної оборони та активізувати відповідні навчання – з паралельною трансформацією матеріально-технічної та військової бази Альянсу. Фактично мова йде про початок нової гонки озброєнь, виграти яку росія ніколи не зможе. Від слова зовсім. Цього не зміг зробити СРСР (з набагато більшими та якіснішими ресурсами, передусім людським капіталом) – і не вийде у росії, яка до того ж несе колосальні втрати в Україні. Однак спробу "наздогнати НАТО" російське керівництво, безумовно, зробить – щоправда, з прогнозованим негативним результатом. Однією зі складових якого, до речі, буде повноправне членство України в Альянсі. Адже у цьому вже сьогодні зацікавлені більшість країн, які беруть участь у Defender 23.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку