Я часто пишу, що за подіями слід бачити не офіційний меседж, а символи. Декілька візитів чиновників рф, на які в цьому контексті варто звернути увагу.
Слідкуємо за візитами Білоусова. Нещодавно він інспектував Курський та Запорізький напрями на фронті.
Це можуть бути "дві щелепи" війни найближчим часом.
Наразі Білоусов у КНДР, а Шойгу літав у Кабул і зустрічався з головою МВС Талібану.
Талібан, до речі, до нового року виключать зі списку заборонених у рф організацій (я про це писав ще пів року тому).
росія готує ресурси під весняну точку біфуркації війни. Або заморозка, або різка активізація наступу з використанням двох нових видів кадрових ресурсів: війська КНДР і, можливо, найманці Талібану (за Талібаном поки що дуже обережний, попередній прогноз). Хоча якщо рф залучила найманців з Непалу (гуркхи), Індії, Центральної Азії, то чому не зможе це зробити в Афганістані?
Три ключові ресурси сучасної війни: безпілотники, боєприпаси та штурмовики.
Першу проблему рф вирішує за допомогою Ірану. Другу - за допомогою КНДР.
А третю може спробувати вирішити за допомогою і КНДР і Талібану.
Слідкуємо за подальшими візитами.
До речі, візит Путіна до Казахстану.
Це посилення російського чинника в контексті інтеграції Казахстану до Глобального Євразійського острова (в основі якого дуумвірат росії та Китаю) і, можливо, у БРІКС.
Тобто це загальний тренд на посилення впливу рф у Центральній Азії, де росія діятиме пряником (транскаспійський кільцевий транспортний коридор, Північ-Південь) та умовним батогом (підсилюючи свою взаємодію з Афганістаном, який стає своєрідною стіною для всього регіону з півдня).
Той, хто зможе за допомогою м'якої сили сформувати свій геополітичний вплив у Кабулі, той на 50% досягне й чинника контролю над усією Центральною Азією.
Інші 50% розіграють між собою рф та Казахстан за рахунок контролю відповідно північного чи східного регіонального периметра.
Тобто Афганістан дасть регіональний контрольний пакет 50%+.
В ідеалі 75% інструментів контролю виявиться або у рф з урахуванням північного периметра чи руках Китаю з урахуванням східного.
Адже ключова проблема для Центральної Азії – це логістичні коридори та вихід їхніх товарів на зовнішні ринки.
Цим, до речі, пояснюється і така увага рф та Китаю до Афганістану.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
