Президентські вибори 2024 року в Тунісі стали ще одним випробуванням для молодої демократії. Незважаючи на формальну перемогу Каїса Саїда, низька явка та концентрація влади створюють серйозні питання щодо майбутнього країни як демократичної держави.

У вибори країна заходила знаходячись в економічній ямі та з великою кількістю проблем:

1. Рівень безробіття залишається високим, особливо серед молоді. Багато молодих фахівців не можуть знайти роботу, що спричиняє соціальну напругу та міграцію.
2. Інфляція в країні продовжує зростати, що призводить до підвищення цін на основні товари та послуги. Це суттєво знижує купівельну спроможність населення, особливо серед малозабезпечених верств.
3. Туніс має значний бюджетний дефіцит, що ускладнює можливість інвестування в соціальні програми та інфраструктуру. Дефіцит також збільшує залежність від міжнародної фінансової допомоги.
4. Зовнішній борг Тунісу продовжує зростати, що створює додатковий тиск на економіку. Виплати за борговими зобов'язаннями обмежують можливості уряду інвестувати у внутрішні проєкти та соціальні програми.
5. Нестабільність на світових ринках енергоносіїв впливає на енергетичний сектор Тунісу. Залежність від імпорту енергії робить країну вразливою до коливань цін, що впливає на витрати виробництва і загальну економічну стабільність.
6. Корупція залишається значною проблемою, що перешкоджає ефективному використанню державних ресурсів. Неефективне управління також гальмує розвиток важливих реформ, які могли б стимулювати економічне зростання.
7. Туризм, який традиційно був однією з основних галузей економіки Тунісу, зазнав значних втрат через політичну нестабільність та пандемію COVID-19. Відновлення цього сектору відбувається повільно, що негативно впливає на валютні надходження.

Кандидати та стратегії

Каїс Саїд: чинний президент, який обіймав посаду з 2019 року та намагався закріпити свою владу.

• Меседжі: Саїд робив акцент на консолідації влади та закликав до боротьби з корупцією та збереження суверенітету країни. Його головний наратив фокусувався на тому, що лише сильне керівництво зможе привести країну до стабільності.
• Формати контенту: Переважно Саїд використовував відеозвернення, тексти з офіційними заявами та трансляції подій. Його контент був спрямований на формування образу "сильного лідера".
• Цільова аудиторія: Основна цільова аудиторія – це консервативні виборці, які підтримували його рішення зосередити владу в руках президента та розпуск парламенту.
• Витратив близько 150,000 доларів США на просування своїх повідомлень у соціальних мережах, зосереджуючи увагу на широкому охопленні аудиторії.

Нізар Шаарі: засновник руху "Нова Карфагена", який прагнув протистояти Саїду.

• Меседжі: Шаарі наголошував на необхідності повернення демократії, критикував чинного президента за концентрацію влади, закликав до прозорих виборів та реформування політичної системи.
• Формати контенту: Він активно використовував соціальні мережі для взаємодії з молоддю та поширення інформації про свої плани. Основними форматами були інтерв'ю, інфографіка та живі трансляції, орієнтовані на обговорення з виборцями.
• Цільова аудиторія: Молодь, ліберально налаштовані громадяни, які розчарувалися в політичній системі та шукали альтернативу чинному уряду.
• Мав рекламні витрати в соцмережах 100,000 доларів США, фокусуючись на молоді та активному використанні таргетованої реклами.

Фадель Абделькефі: колишній президент партії "Афек Туніс" та колишній міністр фінансів, який обіцяв економічні реформи та більш ефективну державну адміністрацію.

• Меседжі: Абделькефі робив акцент на економічних реформах, покращенні управління та створенні можливостей для бізнесу. Він критикував економічну політику чинного уряду, вказуючи на необхідність змін.
• Формати контенту: Використовував інтерв'ю з економічними експертами, статистику, інфографіку та аналітичні відео, щоб показати свої пропозиції.
• Цільова аудиторія: Підприємці, молоді фахівці та представники середнього класу, які зацікавлені в економічній стабільності.
• Інвестував близько 70,000 доларів США, щоб популяризувати свої економічні ідеї серед виборців з вищим рівнем доходу.

Чинний президент Каїс Саїд здобув переважну перемогу, набравши 90.7% голосів. Вибори відзначилися низькою явкою – 28.8%, що свідчить про загальне розчарування виборців та втрату віри у виборчий процес.

Перемога Саїда підкреслює тривалі виклики для туніської демократії. Концентрація влади в руках одного лідера, розпуск парламенту та зміни до Конституції, що розширюють повноваження президента - це фактична диктатура.

Реакція міжнародної спільноти на результати виборів була змішаною. Європейський Союз та США висловили серйозне занепокоєння щодо концентрації влади в руках Каїса Саїда та відсутності демократичного контролю. Вони закликали до повернення до повноцінного політичного діалогу, включаючи залучення всіх політичних сил для забезпечення стабільності в країні. ЄС особливо підкреслив важливість дотримання демократичних стандартів і захисту прав людини, що є умовою для подальшого економічного співробітництва та надання допомоги Тунісу.

США також висловили занепокоєння щодо репресивних заходів проти опозиції та обмежень свободи слова. Американські дипломати закликали туніську владу відновити демократичні інститути і повернутися до верховенства права. Однак, Саїд, як здається, ігнорував ці заяви, підкреслюючи важливість національного суверенітету та протистояння іноземному втручанню.

На відміну від Заходу, деякі регіональні партнери, такі як Єгипет та Об'єднані Арабські Емірати, привітали перемогу Саїда та його рішення щодо зміцнення президентської влади. Вони розглядають цей розвиток подій як можливість стабілізувати регіон і підтримати політичний режим, який близький до їхнього розуміння керованої демократії.

Алжир також надав свою підтримку Саїду, оскільки обидві країни мають спільні інтереси у сфері безпеки та прагнуть забезпечити стабільність у Північній Африці. Для Алжиру важливо, щоб сусідній Туніс не перетворився на джерело нестабільності, особливо в умовах загрози від тероризму та нелегальної міграції.

Організація Об'єднаних Націй закликала Туніс до забезпечення інклюзивного політичного процесу та поваги до громадянських прав. ООН висловила готовність підтримати діалог між різними політичними силами в країні, щоб забезпечити мирний вихід із політичної кризи. Африканський Союз також закликав до стабілізації ситуації та запобігання можливим протестам, які можуть призвести до загострення політичної нестабільності.

Туніс, у відповідь на міжнародну критику, дотримується риторики суверенітету та невтручання у внутрішні справи. Каїс Саїд неодноразово підкреслював, що жодна зовнішня сила не повинна втручатися у внутрішні справи країни, оскільки тільки тунісці мають право вирішувати свою долю. Він також заявляв, що заходи, які були вжиті, спрямовані на боротьбу з корупцією та забезпечення національної безпеки, і що критика з боку міжнародних партнерів є наслідком нерозуміння внутрішніх викликів, з якими стикається Туніс.

Саїд також висловлював розчарування тим, що міжнародні організації та західні країни ігнорують його зусилля щодо реформування державної системи та поліпшення економічної ситуації. Туніська влада вказує на те, що країна має складні економічні виклики, і для їх подолання необхідно забезпечити політичну стабільність, яка, за словами Саїда, можлива лише через централізацію влади та сильне керівництво.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"