Днями міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав, що 2025 рік стане критичним, закликавши союзників посилити військову підтримку України. Складно не погодитись. Більше того, критичним не лише для безпеки України і долі Європи як субʼєкта, а й для подальшої розвилки для світової системи загалом. Чи вона рухатиметься у бік права та правил, чи у бік сили.
Очевидно також, що один із адресатів цього повідомлення - це Сполучені Штати. З одного боку, Дональд Трамп сказав, що Володимир Путін затягує перемирʼя, і що росія має "ворушитися". А з іншого - є заяви різних представників переговорної групи американської адміністрації щодо односторонніх територіальних поступок з боку України як способу зупинки війни. І також - активності з боку рф розвивати двосторонній формат поверх війни, економічну та дипломатичну нормалізацію відносини з США, зберігаючи при цьому риторику про необхідність усунення "першопричин".
І, знаєте, коли я чую слово "нормалізація" у застосуванні до рф і слово "першопричини" від росії, автоматично виникає образ маніяка. У психіатрії часто описуються випадки прихованої маніакальності, коли, загалом, індиферентна до багатьох факторів людина (одягу, їжі, навколишнього середовища тощо), зовні спокійна і врівноважена, раптом "западає" на одну тему, різко змінюючи тон, тембр, ритм психіки. Те, що описував Лакан у своїх "Психозах". Те, що робить росія по відношенню до України. Скажімо, коли заходить мова про сусіда, ви починаєте спостерігати різкий контраст та зміну емоційного стану: "Знаєте, мій сусід мені дуже не подобається. Чи не дає спокійно жити. Я скинув цеглину йому на голову з балкона. Влучив у ногу. Сусід залишився живим. Тепер я ще більше страждаю".
Так і росія. Один із останніх прикладів - показовий - як пропагандисти подавали російську ракетну атаку на Кривий Ріг і смерть дітей від влучання балістики по дитячому майданчику. Коли стало зрозуміло, що тема "зустрічі українських військових командувачів і кураторів НАТО" не пройшла, далі зʼявилися трактовки "постановочних кадрів типу Бучі". Важко це сприймати, коли люди щодня несуть квіти та іграшки на місце безневинно вбитих. Лише один цей епізод війни дуже точно характеризує росію і її наміри. Удавана "нормалізація" на адресу США (коли Кирил Дмітрієв розповідає про інвестиції) при збереженні проблемних "першопричин" саме у деструктивних намірах рф як держави.
Олеся Яхно, політичний експерт
