Політика Трампа: чи можлива торгівельна війна між США і Китаєм - Кущ

Політика Трампа: чи можлива торгівельна війна між США і Китаєм - Кущ

Фондові ринки США повертаються в колишній тренд зростання, компенсуючи всі втрати, понесені після оголошення тарифної політики Трампа. Америка вже заявила про можливий перегляд тарифів, введених проти Китаю в розмірі 145%. Раніше у цьому раунді протистояння я ставив на Китай. І саме ця країна виграла першу "битву авангардів", при чому завдала дуже чутливого удару по здатності США "руйнувати світи".

У цьому контексті отримуємо унікальну теорему 21 століття: зростання глобальних фінансових ринків зав'язане на глобалізм (але це ми знали), а новий глобалізм уже зав'язаний більшою мірою на Китай, ніж на США, точніше, на збереження статусу кво у відносинах між ними, які зараз грають більше на користь Китаю. Частина американської корпоратократії теж ставить на Китай, розміщуючи там виробництва і відмовляючись релокуватися (крім Apple). Перевірити це дуже легко: уявіть собі, що торгівельну війну розпочав би Китай, а Америка не стала б запроваджувати мита у відповідь. Реакція фінансових ринків у США була б набагато млявішою, а глибина падіння - істотно меншою. Китай у цьому раунді став захисником глобалізму, лібералізму, "андалів і нових людей".

Помилки Трампа

Критика політики мит йшла від міністра фінансів Скотта Бессента (Волл-стріт), а також від Маска (частини корпоратократії). Війна з глибинною державою на глобальному рівні - це, звичайно, виклик для Трампа. Але тут у Трампа є випробувана зброя: зростання глобальної невизначеності та посилення некерованого хаосу. Опора глибинної держави - це завжди прогнозоване майбутнє. Наприклад, що США залишаться номером один. Глибинна держава не любить хаос, який керується не нею. Який не модерується не нею. Але що буде, якщо на глобальному рівні виразником інтересів глибинної держави стане Китай?  І чи дійсно саме він сяде на "трон тисячі мечів"?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Більші доходи? Підрахована кількість безробітних і працюючих українців за кордоном

Зрозуміло, що ключова помилка Трампа - це спроба розв'язати "нахрапом" апорію "трьох тіл", яка не має рішень навіть без "нахрапа". Бажання одночасно вирішити три кейси, іранський, російський і китайський - це не завищені амбіції, це помилка. Які варіанти були у Трампа? Об'єднати вирішення іранського і російського кейсів, відклавши китайський вектор на майбутнє. Саме на цей сценарій дуже розраховував Ізраїль. Об'єднання російського і китайського кейсів у стилі Кіссінджера (з тією відмінністю, що третій зайвий - уже Китай, а не СРСР) - після каденції Байдена - це вже неможливо. А іранський кейс із китайським не "монтуються" від слова зовсім.

Війна США з Китаєм: міф чи реальність ?

Такий болючий удар по амбіціях нової адміністрації США насправді загрожує радикалізацією протистояння з Китаєм. Так, за тарифами може бути якийсь "відкат" назад, ринки тимчасово заспокоять.
Але ось ризик великої проксі-війни в рамках Першої Глобальної війни між США і Китаєм стає реальним як ніколи.

Варіантів тут три. Посилення підтримки з боку Китаю хуситів у Ємені та Ірану. До речі, днями ракета хуситів пробила ППО Ізраїлю і атакувала аеропорт імені Бен-Гуріона. Війна між Індією та Пакистаном.
Використання Філіппін як проксі сили проти Китаю. Про четвертий варіант - посилення підтримки росії з боку Китаю в нашій ситуації страшно навіть думати, хоча і такий ризик або четвертий сценарій має явно ненульову ймовірність. І думати про нього треба.

Перша Глобальна війна Китаю і США - це, можна сказати, символ епохи.
Логіка ескалації говорить про те, що якщо не допомогли мита, допоможе проксі-війна. Не допоможе проксі-війна - можливе пряме зіткнення. Китай зараз перебуває в класичній пастці Фукідіда.
Міць, що зростає, як в Афін, коли Спарта превентивно почала Пелопоннеську війну, бо потім було б пізно стримувати свого ключового конкурента. Поки що США за рівнем військового потенціалу перевищують Китай. Але у Китаю цей потенціал зростає по експоненті, а у США - лінійно. Для Америки починати настільки масштабне протистояння за десять років буде пізно. Хоча зараз США до цього також не готові. Насамперед ментально і на рівні організаційних систем.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик 

Головне