Безпекова ситуація в Україні сьогодні залишається одним із найважливіших питань європейської безпеки загалом. Сигнал від президента Литви Гітанаса Науседи про новий всеосяжний "план підтримки" є черговим свідченням того, що союзники усвідомлюють: без потужної оборони України міцної безпеки всієї Європи не досягти. Утім, цікавість викликає передусім пропозиція надати Україні реальні гарантії безпеки, які б могли стати ефективною оборонною "парасолькою".
Чому "план Науседи" має значення для ЄС
План Гітанаса Науседи передбачає п’ять ключових пунктів, що охоплюють питання від військової допомоги України та посилення санкцій проти росії — до пришвидшення нашого вступу в ЄС уже до 2030 року. В цілому він продовжує логіку колективної протидії російській загрозі та прагне створити умови, за яких Україна зможе не лише відвоювати свою територію, а й стати органічною частиною європейського безпекового простору.
Але щоб "план Науседи" справді запрацював, Європейському Союзу потрібен новий формат гарантій безпеки для України, що міг би бути аналогом південнокорейської моделі зі США. Навіть більше — перші кроки з фінансування виробництва зброї та 10-мільярдний фонд для українського ОПК, про які говорить Науседа, мають доповнюватися розміщенням в Україні європейських військових баз і контингентів, найсучасніших систем ППО/ПРО та залученням інвестицій у високі технології та оборонну промисловість.
Уроки Південної Кореї
Приклад Південної Кореї наочно демонструє, як створити надійні безпекові гарантії в умовах постійної загрози з боку сусіда-агресора. Від 1953 року США розмістили на півострові свій військовий контингент, уклали договір про взаємну оборону та збудували там низку баз, зокрема з елементами ядерного стримування.
Для України актуальним є той факт, що сама наявність союзницьких військ та протиракетних систем на території Південної Кореї стала ключовим фактором, який стримує агресивні зазіхання Пхеньяна. Звісно, Південна Корея самостійно збільшує оборонний бюджет і розвиває власні збройні сили, проте критично важливу роль відіграє саме пряме партнерство зі США.
Перенесення південнокорейської моделі в реалії України означало б, що ЄС має дати Києву гарантії безпеки, подібні до американських щодо Південної Кореї:
- розміщення європейських військових баз та контингенту на території України;
- передача та інтеграція найсучасніших систем ППО/ПРО;
- пріоритетне фінансування й інвестиції у вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, високі технології та економіку;
- тісна взаємодія українських Збройних сил і військових структур ЄС — від спільних навчань до оперативного планування.
Звісно, формат такої "європейської парасольки" не означає неможливості вступу України до НАТО — навпаки, членство в НАТО має залишатися на порядку денному, як наголошує Науседа. Однак допоки Альянс не готовий швидко ухвалити політичне рішення про приєднання України, двосторонні чи багатосторонні угоди з державами ЄС про розміщення їхніх військ і техніки можуть суттєво посилити оборонну стабільність у нашому регіоні.
Прискорення європейської інтеграції як частина безпеки
Щоб забезпечити стійкий розвиток України та надати їй реальні інструменти для відбудови, Науседа пропонує наблизити вступ до ЄС уже до 2030 року. Такий прискорений сценарій видається реалістичним лише за умови активного відкриття кластерів європейського законодавства. Як мінімум, слід запускати три кластери на рік, аби процес євроінтеграції не перетворився на нескінченні бюрократичні процедури.
По суті, йдеться про спрощений алгоритм: Україна впроваджує ключові директиви й регламенти ЄС, гармонізує із союзниками свою законодавчу базу в економіці, правосудді, обороні та стандартах суспільного життя. Відповідно, партнери одержують чіткі сигнали про готовність країни працювати за тими ж правилами, що й інші члени Євросоюзу. Тим більше, що значна частина європейського законодавства вже інкорпорується в рамках Угоди про асоціацію.
Чому це в інтересах усього ЄС
Науседа наголошує: безпека України — це частина безпеки всієї Європи. Тому не дивно, що багато хто вже усвідомлює: подальший стабільний розвиток ЄС неможливий без чіткої системи стримування росії та відбудови України. Причини для Євросоюзу діяти активно такі:
- Потенційна дестабілізація чи нова війна на сході Європи боляче вдарить по всіх сферах — від економіки до міграції.
- Європа, яка готова брати на себе лідерство у вирішенні безпекових питань, значно зміцнює свій геополітичний авторитет.
- Вкладання в оборонні та високі технології в Україні повернуться з часом і новими ринками збуту, і спільними науково-технічними проєктами.
- Спільна підтримка України консолідує країни Євросоюзу та дає їм змогу виробляти спільні механізми відповіді на агресію з боку росії.
Запропонований "план Науседи" пропонує чіткі орієнтири для Євросоюзу в питанні української безпеки, але успіх цього плану залежатиме від того, наскільки серйозно європейські лідери ставитимуться до потреби надати Україні якісні та довгострокові гарантії. Сценарій із розміщенням військових баз, контингенту та найсучаснішої зброї в Україні видається на сьогодні одним із найефективніших кроків, аналогічних до південнокорейської моделі стримування. Усе це має бути поєднане з пришвидшеною євроінтеграцією — відкриттям усіх кластерів європейського законодавства (або принаймні трьох щороку) та амбітною метою вступу України до ЄС не пізніше 2030 року.
Реалізація такого комплексу заходів стане надійним "запобіжником" від будь-яких нових спроб агресії, адже потенційна ціна нападу на Україну зросте в рази. На практиці це означатиме, що Україна та ЄС спільно будуватимуть не лише систему оборони, а й спільне майбутнє.
Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"
