Спробую без емоцій. Трамп хоче завершити війну у спосіб, який відповідатиме не інтересам України, ЄС або росії, а винятково інтересам США. Його нинішня стратегія зрозуміла: швидко зупинити вогонь, відкинувши моральні чи правові наслідки. Потім навʼязати вибори і підписати велику "угоду".
Саме тому розпочався демонтаж політичних, правових та ідеологічних конструкцій, які збудували адміністрація Байдена, ЄС та Україна довкола цієї війни. Трамп не хоче мати справу з реальністю, де росія офіційно визнана агресором, а путін – військовим злочинцем. Така позиція не дає йому простору для маневру, а угода – понад усе.
Що це означає на практиці? США не захочуть виглядати стороною, яку росія змусила до поступок. Тому, припускаю, Трамп відмовиться передавати росії тільки те, чого вона не взяла силою. Тобто більше українських територій, ніж РФ контролюватиме на момент зупинки вогню. Все інше – гнучке та відносне.
Принципи для Трампа нічого не значать. Ресурси – мають сенс. Захищати свободу, демократію чи національну ідентичність – це не його історія. Єдина причина, з якої він бачить виправданою допомогу у збереженні українського суверенітету – можливість "зробити гроші для Америки" за рахунок українських ресурсів. Звідси прагнення змусити Зеленського підписати колоніальну угоду за вигадані борги. Звідси і злість на нього, за зрозуміле небажання її у такому вигляді підписувати. А зберегти український суверенітет Трампу потрібно, інакше росія отримає те, чого прагнула, починаючи цю війну. І це буде не лише поразкою України, а й виглядатиме слабкістю США і Трампа особисто.
Втім, збереження територіального суверенітету України не означає збереження політичного, культурного чи інформаційного. Навпаки. Якщо території – червона лінія, то усе інше - простір до компромісів. Слід готуватися до неприємних речей. США можуть наполягати на поступках, які вдарять по українському суверенітету в інших сферах:
- проведення виборів із проросійськими кандидатами;
- реабілітація проросійських партій;
- перегляд статусу російської мови;
- повернення російських медіа та культурних інституцій;
- реабілітація РПЦ і так далі.
Трамп може використовувати ці речі як інструменти для торгу, адже йому важливо показати, що він може "налагодити відносини" з Путіним без поступок у територіальному питанні.
Чи буде угода? Хороша новина в тому, що поки що її немає. Трамп лише декларує свою впевненість, що така угода буде укладена в майбутньому. Оскільки путін не відмовився від своїх територіальних претензій, будь-які переговори з Трампом будуть не про мир, а про те, наскільки довго росія тягнутиме, щоб виграти час.
Це не означає капітуляції чи поразки. Це означає, що нам потрібна стратегічна витривалість. Слід шукати нові формати підтримки і навчитися працювати в умовах, коли США будуть дистанціюватися від нашої підтримки.
Що робити?
- Не панікувати. Політика США щодо України змінюється, але не зникає. Попри зміну курсу, навіть адміністрація Трампа буде змушена враховувати позицію Конгресу, Пентагону та американського військово-промислового комплексу, які розуміють стратегічне значення України.
- Зміцнювати зв’язки з Європою. Тиск Трампа на НАТО та ЄС вже змушує їх брати більше відповідальності за підтримку України. Маю сумніви щодо перспектив самого ЄС, але наш якомога швидший рух туди - безсумнівний пріоритет для поглиблення співпраці з країнами блоку.
- Зберігати політичну суб’єктність. Україна має діяти так, щоб остаточно не перетворитися на об’єкт переговорів. Якщо нас сприйматимуть як пасивну сторону, яка лише реагує на тиск і огризається - ми програємо. Важливо самим формувати порядок денний, вносити свої пропозиції, піднімати ставки.
- Зібратися. Важливо розуміти, що цей період – випробування для всіх українців. Нам доведеться пережити безпрецедентний тиску з усіх боків, але наша здатність до спротиву уже довела, що Україна не буде розмінною монетою. Тепер у цьому доведеться переконувати Трампа за підтримки та посередництва союзників.
- Готуватися до довготривалої боротьби. Навіть якщо зараз нас примусять до болісних компромісів, це не означає, що вони збережуться у довгостроковій перспективі. Росія використовує паузи у своїх війнах, щоб накопичити сили і знову атакувати. Тому нам потрібна довгострокова стратегія, розрахована на роки вперед, щоб бути готовими.
- Тримати фокус на війні. росія не буде зупинятися на полі бою стільки, скільки це буде можливим. Чим далі вона просуватиметься, тим вигідніше ставати її становище незалежно від темпу переговорів. Наше завдання у цих умовах продовжувати працювати і підтримувати армію.
Україна опинилася у дуже скрутному моменті. Але це не перший і не останній складний період у нашій боротьбі. Трамп може змінювати правила гри, але він не може змінити головного: Україна завжди знаходила спосіб боротися, навіть коли здавалось, що ця боротьба безнадійна. Нинішня ситуація не стане вийнятком.
Богдан Машай, ведучий телеканалу "Ми - Україна"
