Заяложена фраза "ВСУ продовжують наступальні дії на багатьох ділянках фронту", як не дивно, максимально відповідає ситуації, та ще й є вичерпною.
Пояснюю.
Стрімких проривів ліній ворожої оборони я не очікував: агресор набудував їх багато в усіх напрямках, з наскоку не взяти. Штурмової авіації, як і далекобійних в ракет, в нас в достатній кількості нема. Тому доводиться діяти поступово.
Наше завдання не героїчно лізти під вогонь ворога, а постійно здійснювати на нього атакувальний тиск і наносити вогневе ураження. Декілька разів на добу без зупину.
Вкотре повторюю: ця війна схожа на важку небезпечну брудну роботу, яку треба виконати, інакше біда. В якій треба все зважити і діяти розумно, без зайвого ризику.
Це як знищують хижаків, що розплодитися і почали різати домашніх тварин. Або як позбавляються шкідників на зразок колорадського жука. Це ж робота, а не геройство.
Зараз на більшості ділянок фронту так і відбувається. Підкреслюю: на більшості, а не на всіх! Знаю це і з офіційних повідомлень, і з власних джерел.
От якби ЗСУ спробували б організувати "м’ясні штурми" або "вогняний вал" за прикладом агресора, я б вважав це відвертою помилкою командування. Бо в нас нема зайвих бійців, бронетехніки і боєкомплекту.
І зовсім було б погано, якби наші наступальні дії взагалі припинилися. От тоді треба було б бити на сполох. А зараз все продовжується в точності за рекомендацією Франка "Лупайте сю скалу". Тоді вона обов’язково впаде. І почнеться наш переможний прорив. Але де саме і коли — не знає ніхто.
Олександр Кочетков, військовий аналітик, експерт з ракетно-ядерного озброєння
