Спостерігаючи динамічно зростаючий суспільний резонанс навколо АРМА і протистояння її законним діям з боку деяких власників арештованих активів, виникає необхідність проведення певного дослідження цієї ситуації. Адже, доводи кожної із сторін, насправді, важливо почути і зробити з них коректні, а під час війни, найголовніше, державницькі висновки, але усе по-порядку.
У цьому матеріалі я буду намагатися мінімально звертатися до юридичної казуїстики, цим зараз активно зайняті сторони і з їх публічними доводами своєї правоти та варіантами розвитку подій, ми, звичайно, ознайомимось. А зі свого боку я спробую пропустити цей публічний конфлікт через свій управлінській досвід та державницьку позицію, враховуючи, що діалог між бізнесом та державою, це завжди запорука та фундамент максимально збалансованих політик.
Як на мене, представники арештованого рішенням суду бізнесу, які прямо зараз розпочали повномасштабну медійну кампанію проти дій АРМА, виступаючи на публічних пресконференціях, розміщуючи досить однобокі публікації в ЗМІ та сюжети на телеканалах, занадто занурилися і занурюють тих, хто за цим конфліктом спостерігає, або в юридичну казуїстику, або у класичні політичні гасла на кшталт “вільна конкуренція”, “забезпечення прав усіх власників”, “репутація перед іноземними партнерами”, “довіра між бізнесом та владою” та інше. І в деяких аспектах навіть були б, насправді, праві, адже перекоси є всюди і можливості зловживання в будь-якому державному органі виключати не можна, це був би просто самообман, але, завжди є “але”... І в даному конкретному випадку, цим найбільшим “але” є те, що у нас в державі прямо зараз вирує війна. І не просто “тліючий конфлікт”, а повноцінна, повномасштабна континентальна війна, друга за своїми жертвами та інтенсивністю, на Європейському континенті, після Другої Світової. І частина із вас одразу запитає мене, а до чого тут війна, якщо актори просто мають виконувати вимоги чинного законодавства, а вони, здебільшого, однакові, що під час воєнного стану, що без нього... То в чому різниця?
А відповідь дуже проста, якщо ми говоримо про арештовані судом активи, які належали до повномасштабного нападу рф на Україну громадянам держави-агресора, то ситуація тут не така проста, як багатьом здається на перший погляд.
Адже, в “путінській росії” немає ніякого незалежного приватного бізнесу, а усі, особливо великі корпорації та російські олігархи, працюють виключно з дозволу ФСБ, а інколи навіть і самого путіна. Що це означає, ми яскраво бачимо, як на прикладі України, так і інших пострадянських держав де активно працює російський бізнес, Грузія, Вірменія, Казахстан, Білорусь та ін. Всюди, де присутній російський бізнес, цей економічний вплив ЗАВЖДИ, і прикладів таких сотні, перетворюється на політичний! Це принципи так званої “м’якої сили” у межах глобальної “гібридної війни” рф. “Путінська росія” уже давно нікому не оголошує війну, а крок за кроком, на перших етапах, в межах чинного законодавства країн, шукає лазівки, як підготувати для своїх “спецоперацій визволення” найбільш “м’який” суспільний ґрунт. Що відбувається потім, переконаний, нікому уже пояснювати не потрібно.
Російські щупальці, на превеликий жаль, дуже надійно встромили свої кігті і в Україну, навіть в стратегічні галузі економіки, які мають, за класикою і звичайною безпековою логікою, належати виключно державі, але ні... Є серед нас і ті, які за 30 років, пустили рашистських бізнес-агентів впливу майже всюди і тепер перед нами стоїть один простий вибір, або ми виживаємо як держава, позбувшись цього злочинного впливу держави-агресора, максимально використовуючи правовий режим воєнного стану, чи ми продовжуємо зі всіма загравати та імітувати, що у нас усе добре і ми відкрита до будь-якого впливу держава і економіка, як це було раніше.
Ми маємо для себе, раз і на завжди, усвідомити, що ворог буде використовувати проти нас абсолютно весь наявний арсенал інструментів, в тому числі, і міжнародних, і корпоративних. І відвертий “наїзд” на АРМА, який зараз активно реалізовують, можливо, і справді абсолютно доброчесні співвласники арештованих активів з “російським слідом”, має ґрунтовно перевірятися правоохоронними органами на ознаки того самого прихованого впливу держави агресора. Щоб посіяти сумніви та “розхитати” суспільну думку і, як наслідок, вирвати у держави уже арештовані активи, які завтра “виринуть” в абсолютно інших місцях, але уже без прямого “російського сліду”, або як “пристойні” іноземні інвестори, чи навіть, СП з іноземним капіталом, які будуть декларувати виключно цінності західного світу і говорити виключно правильні слова про відкритість, діалог та, можливо навіть, державні гарантії!
От чому у мене такий довгий вступ! Я хочу пояснити, що держава-агресор не буде гребувати жодними наявними інструментами, хитрощами та юридичною казуїстикою, щоб зберегти в Україні свій злочинний вплив! А провести додаткову емісію, розмити пакети, мінімізувати частки і залишити державу, фактично, ні ж чим, це елементарні речі, якими в жорстокому світі корпоративного бізнесу нікого не здивуєш...
Але я хочу щоб ще раз, додатково, зафіксувалась одна важлива думка — там, де є російський бізнес, це уже не просто бізнес, це завжди ПОЛІТИКА! І, як на мене, застосовувати у таких випадках класичні аргументи дій з боку державних органів, далеко не завжди дієво та ефективно. Законодавцю потрібно виписати окрему процедуру для роботи з подібними “агресивними” арештованими активами, щоб з однієї сторони їх зберегти, а це пряма функція АРМА, а з іншої максимально враховувати права інших власників, які не знаходяться під санкціями і не мають прямого відношення до “російського сліду”. Як на мене, це дуже непросте завдання для держави і це, точно, має бути спеціальна процедура, а запропонований АРМА законопроект №6233 це, важливий, але тільки перший крок на цьому тернистому шляху.
Ми маємо розуміти одну ключову тут річ і я ще раз її повторю -- в Україні війна і орієнтуватись на, навіть найкращі, світові корпоративні практики не завжди буде дієво для досягнення, перш за все, безпекового результату! Для того щоб нам отримати перевагу на цьому полі бою, а я нагадаю, що щупальці ворога всюди, і в бізнесі, і в медіа, і у владі, і серед судів та силовиків, ми маємо діяти цинічно і не завжди по правилах, імпровізувати, якщо завгодно!
Так, ця стаття не стандартна і вона одразу починається з ризиків та, частково навіть, висновків, але, як на мене, максимально швидко та коректно донести до вас свою думку, було б максимально важко, якби я з самого початку почав викладати юридичні фабули сторін цього публічного конфлікту між акціонерами ПрАТ “Моршинський завод мінеральних вод “Оскар”, частина якого належить російському олігарху М. Фрідману, та АРМА, яке за рішенням суду отримала в управління корправа кіпрського підприємства International Distribution Systems Limited.
Але, все ж, базові позиції сторін необхідно згадати, щоб можна було максимально збалансовано проаналізувати ситуацію, та зробити уже остаточні висновки, враховуючи думки які я уже навів раніше.
Так, позиція акціонерів та поточного менеджменту IDS Ukraine (ТМ "Моршинська", ТМ "Миргородська") максимально розлого та доступно викладена ось тут, за наслідками пресконференції в Інтерфакс-Україна. Для тих хто має бажання ознайомитись з повним текстом, переходьте за посиланням, а я для балансу наведу цитату члена Ради директорів IDS Ukraine Вадим Вичка з вищезгаданого заходу: "Вопрос не в подсанкционных акционерах. У IDS Ukraine есть более 50% акционеров, среди которых граждане Британии, правительство Грузии, тот же отец-основатель "Моршинської" Всеволод Билас, к которым не применены никакие санкции. Что делать с ними? Право частной собственности Судебный арест активов оставляет за неподсанкционными акционерами их законные права владеть и пользоваться своим имуществом, участвовать в управлении компанией и определять ее стратегию. Так почему же не предоставить таким акционерам и в случае IDS Ukraine, и в других подобных кейсах приоритетное право стать управителями переданных в АРМА активов? Или кто-то считает, что посторонний управляющий, а тем более конкурент, заинтересован в сохранении актива больше, чем его законные владельцы? Как видите интересы неподсанкционных акционеров и государства полностью совпадают", - підкреслив Вичка.
Тобто, якщо резюмувати основні претензії до АРМА від поточного менеджменту IDS Ukraine, це те що, на їх думку, конкурс на компанію-управителя був проведений з порушенням процедур, рішення суду про арешт 100% корправ незаконне, компанія, що виграла конкурс, не має відповідної ліцензії і, взагалі, найкраще з управлінням цим активом (IDS Ukraine) здійснять саме вони, оскільки вони напряму представляють інтереси міноритарних акціонерів і не мають відношення до Фрідмана... І як я зрозумів, їх абсолютно не цікавить, що така можливість не передбачена чинним законодавством України, а претензії, у своїй більшості, у них, взагалі, не до АРМА, а до рішення суду і чинного законодавства. Оскільки конкурс є чинним і визнавати його недійсним причин немає, наразі, жодних правових підстав, а якщо це зробити, правоохоронці мають прийти уже до посадових осіб самого АРМА, а юридична особа, яка виграла конкурс для здійснення покладених на неї повноважень, за законом не має обов’язку володіти відповідною ліцензією. Ну і на останок, передача в управління “Моршинської” поточному менеджменту без прозорого конкурсу взагалі не передбачена чинним законодавством, а отже в цій частині претензії, знову ж таки, не до АРМА, а до законодавця.
Якщо максимально лаконічно резюмувати позицію АРМА у цьому кейсі, то вона, як на мене, абсолютно законна та максимально послідовна. Більше того, не відкидаючи можливості постійного діалогу між стейкхолдерами і, враховуючи виявлені недоліки в законодавстві, АРМА пропонує його удосконалити запропонувавши законопроект №6233, який, з офіційної позиції АРМА, “сприятиме більш ефективному управлінню корправами об’єктів, власниками яких є громадяни рф та Білорусі, оскільки держава Україна не зобов’язана погоджувати свої дії з її ворогами”. Даний законопроект — єдиний схвалений Комітетом з питань антикорупційної політики та рекомендований ним до розгляду у першому читанні, а отже, відповідає усім вимогам чинного законодавства та нашим міжнародним зобов’язанням.
І тут трохи теорії, без прив’язки до нашого кейсу. Практика захисту майнових прав власників арештованих (заморожених) активів передбачена Директивою Європейського парламенту і Ради 2014/42/ЄС. Її пункт 26 встановлює, що конфіскація призводить до остаточного позбавлення власності. Однак, збереження власності може бути необхідною умовою конфіскації. Крім того, право власності зберігається шляхом заморожування (арешту). Якщо ж сфокусуватись на українських реаліях, то, згідно зі статтею 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. І тут, вкотре варто нагадати, що АРМА не арештовує активи! Агентство приймає їх в управління за ухвалою слідчого судді, суду.
Таким чином, АРМА, діючи синхронно з міжнародними нормами, європейською практикою, вимогами КПК, ЦКУ та спеціального закону, залишається єдиним органом з недвозначною функцією виконувати ухвалу суду та, за можливості, зберегти вартість арештованого активу через ефективне управління ним. Інших можливостей, як зберегти право власності акціонерів чи власників арештованих активів, на даний момент в законодавстві України, просто не передбачено. Отже, фактично АРМА зберігає економічну цінність арештованого активу та, відповідно, невідчужувані майнові права акціонерів. І при цьому репрезентує державницький інтерес: збереження та збільшення кількості робочих місць, контроль дохідності управління, забезпечення системної сплати податків та придбання військових облігацій на конфісковані у ворогів України кошти (приміром, 4 вересня АРМА придбало державних цінних паперів на суму понад 1,8 млрд грн).
Тепер по суті: АРМА отримало в управління корправа кіпрського підприємства International Distribution Systems Limited у вигляді 100% частки статутного капіталу ПрАТ “Моршинський завод мінеральних вод “Оскар” на підставі чинної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року (провадження № 1-кс/761/13558/2022). У цьому документі зазначено, що громадяни рф Михайло Фрідман (підсанкційна особа) та Герман Хан (обидва - фактичні власники Миргородського та Моршинського заводів мінеральних вод) “розробили злочинний план для фіктивного виведення за удаваними угодами зі своєї власності активів, які знаходяться на території України, а саме структур, які займаються виробництвом і реалізацією питної води та входять до структури “IDS Borjomi International”. Станом на зараз, судових рішень, які б скасовували арешт вищезазначеного активу, немає. На виконання законних ухвал суду (відповідно до ст. 19 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів”), АРМА прийняло в управління згаданий вище актив та 8 лютого 2023 року ініціювало проведення відкритого й прозорого конкурсного відбору управителя. Під час запуску конкурсу АРМА забезпечило вільний доступ усіх учасників та вчасно надало інформацію про нього. У результаті 10 суб’єктів господарювання виявили бажання взяти участь у відборі.
Обраний 10 березня 2023 року переможець конкурсу, ТОВ “Карпатські мінеральні води”, дотримуючись вимог чинного законодавства, зокрема Закону України “Про захист економічної конкуренції”, подав заяву про концентрацію до Антимонопольного комітету України. Хочу звернути особливу увагу і на те, що це зроблено на вимогу самого АРМА, з метою дотримання однієї з основних вимог договору управління активами, а саме отримання дозволу на концентрацію, що є відкладальною обставиною у розумінні Цивільного кодексу України. То ж укладення договору управління активами до отримання дозволу на концентрацію не є порушенням профільного законодавства про захист конкуренції. Адже, активи не передаються в управління до отримання такого дозволу та концентрація не відбувається.
“Профільне законодавство надає вичерпний перелік ситуацій, коли конкурс на визначення управителя арештованим майном оголошується нечинним. На відміну від декількох конкурсів по інших активах, які раніше були скасовані, у цьому випадку працівники Агентства не виявили порушень, - прокоментувала Голова АРМА Олена Дума. - Додам окреме запитання: чи справді проведення нового конкурсу означає захист прав міноритарних акціонерів? Впевнена, що ні. Оголошення та проведення процедури на платформі Prozorro займе близько двох місяців, а новий управитель з’явиться не менш ніж за пів року. Отже, розпочати опрацювання договору управління активом Агентство зможе не раніше, ніж у травні 2024 року. Тим часом підприємство платитиме у бюджет України, яка перебуває у стані війни, значно менше коштів, ніж передбачено договором управління. Крім того, що буде з виробництвом і працівниками? Про це ми маємо попіклуватись вже зараз. Таким чином, пріоритетом АРМА є захист працівників та гарантії сплати податків до бюджету, а отже - дотримання законодавства і підписання угоди з обраним управителем, який, згідно з договором, прогарантує суттєві надходження до державної скарбниці та збереження робочих місць”.
Що мають усвідомити акціонери "Моршинської" (окрім Фрідмана, звісно)? Що їх майнові інтереси ВЖЕ захищені проведеним конкурсом. Адже, управління активами "Моршинської" має ціль заморозити (або збільшити) економічну вартість цього майна. Отже, як я уже зазначав раніше, де факто АРМА охороняє невідчужувані майнові права акціонерів і робить це, як на мене, максимально жорстко та якісно, враховуючи те, що зараз у прямому військовому протистоянні з рф.
Отже, враховуючи вищевикладене, що ж заважає фактичному управлінню заводом "Моршинська"? Лише один пункт. Як я уже зазначав раніше, управитель подав заявку на концентрацію до АМКУ та провів оцінку цього активу. Після підписання договору підприємство "КМВ" зможе розпочати управління, але чинне законодавство вимагатиме від нього... погоджувати свої дії з власниками цього активу, зокрема - прямими ворогами України!
Ліквідувати цю законодавчу прогалину покликаний законопроєкт №6233. Чи вирішить він усі проблемні моменти, як на мене, звичайно, ні, але він точно покращить якість управління арештованими активами, у складі власників яких є представники держави-агресора, а відповідно, зможе більш рішуче і дієвіше виконувати свої прямі функції передбачені законом, серед яких наповнення державного бюджету. А кошти для забезпечення належної обороноздатності нам зараз дуже потрібні, погодьтеся.
Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”
