З першого квітня 2023 року росія, яка розпочала фактично світову війну, торпедувавши всю існуючу систему міжнародної безпеки, посіла місце головуючого у Раді Безпеки ООН. Ключовому органі найголовнішої міжнародної організації, яка має дбати про мир і безпеку у світі. У дивні часи ми живемо, коли задокументовані злодії і вбивці визначатимуть світовий порядок денний та повчатимуть усіх, як зберігати мир. Вже очевидно, що світ деморалізований і стоїть на порозі величезних змін.

Без перебільшення можливо констатувати, що почався зворотній відлік моральної деградації ООН. Очевидним стає факт, що ця організація або кардинально зміниться, або лишиться на узбіччі історії, як колись Ліга Націй. Нині світова спільнота продемонструвала свою індиферентність до свого чотирьохсот літнього досвіду війн і кровопролиття, через які їй довелося пройти, щоб сформувати правила, порядки і норми, які б чітко окреслювали, що дозволено робити, а що ні у міжнародних стосунках і чому це саме так. Головною метою цих правил було запобігання новим світовим війнам і великим людським жертвам, матеріальним збиткам, які вони несуть. Хто ж не вчиться на своїй історії, як кажуть, змушений буде пройти цей шлях знову з колосальними збитками для себе.

Головування росії провокує подальшу руйнацію РБ ООН

Сучасна система права щодо війни і миру почала набувати обрисів після закінчення у Європі Тридцятирічної війни, коли підписанти Вестфальського миру 1648 р. визнали рівність суверенітетів держав. І це не залежало від їхніх розмірів і потенціалів. А завершила своє формування ця система вже далеко після Другої світової війни Хельсінкським Актом миру 1975 року. Правила закріпили недоторканість кордонів держав і верховенство права над правом сили у вирішенні можливих територіальних суперечок.

росія ж не спромоглася створити привабливу модель розвитку майбутнього для свого населення та її прихильників у світі. Вона деградувала морально, економічно та сконцентрувалася на деструктивній силовій ролі зламу існуючого порядку. Кинула виклик всій системі безпеки, яка забезпечувала людству мир протягом останніх 75 років. Світ же виявився просто не готовим до таких відвертих деструктивних дій країни засновниці ООН. Країни постійного члена РБ цієї організації. Однієї з найбільших держав власниць ядерного потенціалу. Тому багато хто з міжнародних партнерів росії навіть після війни росії у Грузії в 2008, з початком війни в Україні у 2014 році та продовженні її вже без маскування у 2022 році, сподівалися і вірили у можливість її "повернення до нормальності" та відновлення з нею бізнесу, як зазвичай.

Але цього не сталося. Зруйнувавши стабільність у світі низкою імперських війн, росія, по суті, відкрила скриньку пандори, запустивши процеси, які вона вже не здатна була контролювати. Цими світовими процесами скористалися більш сильні міжнародні гравці, які також не погоджувалися з діючим міжнародним порядком. Подальше розгортання цього сценарію може поставити світ на небезпечну межу, за якою з’явиться примара нової світової війни.  Тому перемога України в цій імперській війні важлива не тільки для України, або навіть Європи. Ця перемога потрібна для світу, щоб відновити зруйнований безпековий порядок.

Головування ж росії в РБ ООН як країни, що підірвала цей порядок, провокує його подальшу руйнацію і навпаки штовхає людство ближче до прірви війни з мільйонними жертвами.

Подвійні стандарти

Тепер поглянемо на кілька інших аспектів, а саме юридичні та моральні цього прикрого випадку. Представник росії в ООН, виконуючи протягом квітня функції головуючого в РБ ООН і представлятиме країну, проти якої прийнято низку резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, в яких вона засуджена за агресію і розв’язання неспровокованої війни, тобто зафіксована як країна-агресор.

Виникає логічне питання щодо документів ООН, на яких стоятиме підпис представника росії, чи матимуть ці документи зобов’язуючий характер для всіх країн членів ООН? Чи будуть вони легітимними, а які вони будуть за змістом? Припускаю, що це питання навіть може не буде порушене ніким із співробітників Секретаріату ООН. Начебто незручно щось змінювати, або навіщо запускати "деструктивні хвилі" в середині самої організації і так проблем вистачає, скажуть працівники, виходячи з корпоративної етики.

Тоді виникає питання про моральну легітимність таких документів і такої  ситуації. Що робити і як миритися з цим більш ніж 140 країнам членам ООН, які визнали на Генасамблеї росію країною агресором? Як їм щодня дивитися і слухати головуючого від країни, яка стирає в попіл українські міста. А її "доблесні воїни", вбивають, ґвалтують, грабують і нищать все до чого можуть дотягтися в Україні?

Як міжнародна спільнота взагалі допустила це? Чому жодна міжнародна організація, включно з ООН, ніяк не зреагувала раніше, наприклад на зміни в конституції росії від 2020 року, де путін чітко прописав, що його національно право превалює над міжнародним? Тобто, що росія плювала на міжнародне право, міжнародні договори, закони, резолюції і розпорядження, що приймаються усіма міжнародними організаціями світу. Вона буде виконувати лише ті, що не будуть заперечувати їхнім забаганкам, тобто вибірково. Чому не було поставлено питання, якщо ви не вважаєте за можливе виконувати міжнародні договори, ви не маєте права працювати в жодній міжнародній організації?

Міжнародна спільнота не вчиться на історичних прикладах

Натомість росія, розчавивши міжнародне право, кинувши виклик усьому людству, підірвавши існуючу систему безпеки, яка захищала всіх нас, продовжує гнути свою лінію, використовуючи площадки усіх міжнародних організацій для проведення своєї деструктивної політики. А в ООН взагалі посіла на місяць на ключову посаду. Ніхто не почув Україну напередодні, коли ми казали про це і констатували, що росія, як спадкоємиця срср, посіла його місце у ООН у незаконний спосіб, не дотримавшись усіх потрібних процедур ООН щодо набуття членства в організації. Тобто через голосування у Генеральній Асамблеї ООН за нову державу-члена.

Лишається констатувати, що міжнародна спільнота не вчиться на історичних прикладах.   Ми вже стикалися з такою ж самою проблемою перед Другою світовою війною, коли радянський союз розпочав 30 листопада 1939 року війну проти Фінляндії, начебто захищаючи фінських робітників, насправді ж з метою повернення Фінляндії до складу срср. Але навіть тодішня Ліга Націй, прообраз діючої сьогодні ООН, за два тижні спромоглася прийняти резолюцію про виключення срср, як країни агресора зі складу міжнародної організації.

Сьогодні ж нащадки "возвращателей руских земель", вчергове повторюють те саме беззаконня, розпочавши війну проти Україну, штовхають світ до нової світової катастрофи, а світова спільнота робить вигляд, що все добре і дозволяє головним руйнівникам миру у світі трошки поголовувати і повчити всіх як його треба зберігати. Дійсно кажуть, несповідні шляхи твої, Господе.

Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник