Парламентські вибори 23 лютого 2025 року в Німеччині стали історичним проривом для "Альтернативи для Німеччини" (AfD). Отримавши 20,8% голосів, ця правопопулістська сила закріпилася на другій позиції в Бундестазі, здобувши 152 мандати. Для багатьох виборців AfD виступає виразником невдоволення низкою внутрішніх і зовнішньополітичних рішень попередніх урядів, починаючи від міграційної політики й закінчуючи розподілом фінансових ресурсів усередині Європейського Союзу. Однак подальша роль AfD значною мірою залежатиме від того, як складатимуться відносини між основними політичними силами: Християнсько-демократичним союзом (ХДС) і Християнсько-соціальним союзом (ХСС), що спільно перемогли на виборах, та Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН), з якою консерватори ведуть перемовини щодо формування нового уряду.
Опозиційна риторика та мобілізація електорату
З огляду на те, що AfD практично не має шансів увійти до владної коаліції (через принципову відмову ХДС/ХСС співпрацювати з правопопулістами), партія залишатиметься в опозиції. Це дасть їй простір для подальшої мобілізації свого виборця шляхом критики нового коаліційного уряду та його політики. Основна ставка AfD, ймовірно, буде на розгортанні кампанії проти подальшого поглиблення євроінтеграції, жорстку критику проєктів, пов’язаних із фінансовою підтримкою України, а також на виступи проти можливого посилення оборонної співпраці в межах ЄС. Партія може посилити риторику "захисту німецьких інтересів", що відгукуватиметься серед виборців, які втомилися від постійних викликів міграції та економічних витрат на європейську та глобальну безпеку.
Фактор коаліції: ХДС/ХСС і СДПН проти зростання популізму
Можливий союз консерваторів і соціал-демократів має на меті мінімізувати вплив AfD на політичний порядок денний. По-перше, традиційні партії прагнутимуть знайти балансові рішення в соціальних, економічних і міграційних питаннях, щоб позбавити AfD головних аргументів на свою користь. По-друге, попри політичні розбіжності, ХДС/ХСС і СДПН намагатимуться сформувати спільний «демократичний фронт», який би не допускав співпраці з правими радикалами на місцевому та федеральному рівнях. Проте, якщо коаліція ХДС/ХСС і СДПН почне "захлинатися" в компромісах чи не зможе ефективно вирішувати проблему інфляції та посилення міграційних потоків, AfD отримає додаткові можливості для критики та подальшого зміцнення власних позицій.
Міграційна політика як поле для політичного тиску
Однією з ключових тем, на якій AfD уже давно будує свою популярність, є неприйняття ліберальної міграційної політики. У разі, якщо новий уряд Мерца та СДПН спробує провести збалансовані реформи, спрямовані на посилення контролю кордонів, але зі збереженням гуманітарних квот, AfD може звинувачувати його у "половинчатості" та небажанні дбати про "справжню безпеку" Німеччини. Якщо ж влада вдасться до надто жорстких заходів, соціал-демократичний електорат може це сприйняти негативно, що зумовить внутрішні конфлікти в коаліції. У обох сценаріях AfD отримуватиме чимало інформаційних приводів, щоби виступати проти політики уряду та твердити, що вона не відповідає очікуванням суспільства.
Відносини з Україною як інструмент політичної гри
AfD досить часто критикує масштабну фінансову та військову підтримку України, акцентуючи на тому, що витрати на зовнішню політику "занадто високі" для бюджету Німеччини, а інтереси німецьких громадян нібито відсуваються на другий план. У новій політичній ситуації ця риторика, ймовірно, стане ще гучнішою. Коаліція ХДС/ХСС і СДПН, яка, за прогнозами, дотримуватиметься лінії продовження допомоги Україні (включно з подальшим постачанням зброї та участю у післявоєнній відбудові), наштовхнеться на опір не лише серед найбільш правого електорату, а й частини суспільства, що втомилася від глобальних конфліктів і очікує більше уваги до внутрішньонімецьких проблем. AfD буде намагатися використати цю ситуацію, постійно нагадуючи про вартість військової та фінансової підтримки для німецьких платників податків.
Європейський оборонний союз і скептицизм щодо Брюсселя
Одним зі стрижневих питань нової коаліції можуть стати подальші кроки в напрямку зміцнення європейських оборонних структур. Фрідріх Мерц вважає, що Німеччина має зробити вагомий внесок у формування сильної європейської безпеки, незалежної від США. AfD водночас традиційно виступає з критикою "перенадмірної бюрократії" ЄС і переконана, що будь-яке посилення інтеграції обходиться німцям надто дорого. У перспективі зростання євроскептичних настроїв серед частини виборців може призвести до посилення позицій AfD, якщо уряд Мерца та СДПН не продемонструє швидких результатів чи принаймні переконливих аргументів на користь того, що спільна оборона ЄС виправдовує виділені кошти.
Чи зростатиме популярність AfD надалі? Відповідь на це питання залежить від ефективності нового коаліційного уряду. Якщо ХДС/ХСС і СДПН зможуть стабілізувати економіку, підняти рівень життя громадян і запропонувати прийнятні рішення в міграційній сфері, AfD залишиться в опозиції без можливості впливати на державну політику. Проте будь-які промахи чи внутрішні конфлікти в коаліції автоматично стають козирями в руках правопопулістів. AfD має достатню кількість місць у Бундестазі, аби робити гучні заяви, ініціювати парламентські обговорення та блокувати деякі ініціативи, спираючись на незадоволення частини суспільства.
Крім того, на регіональному рівні AfD може продовжити завойовувати прихильність, особливо в східних федеральних землях, де відсоток голосів за неї традиційно високий. Якщо буде зафіксовано хоча б кілька великих успіхів на місцевих виборах, це може додатково посилити позиції партії перед наступними федеральними виборами.
Наслідки для німецької політики та міжнародної арени
Зміцнення AfD у німецькій політиці впливає не лише на внутрішні процеси, а й на європейський вимір. Партія має контакти із низкою євроскептичних та правопопулістських рухів у різних країнах ЄС. Це може сприяти посиленню загальної правопопулістської тенденції в європейському політикумі, особливо якщо коаліція в Берліні не зуміє швидко показати позитивні результати. У такому разі зросте ризик розширення антиміграційних і антиєвропейських настроїв, що вплине на загальний курс ЄС та міжнародні відносини.
Підсумкове бачення
"Альтернатива для Німеччини" перебуває у вдалому становищі для того, аби використовувати будь-які слабкості чи помилки майбутнього коаліційного уряду ХДС/ХСС і СДПН. Водночас якщо Мерц і його партнери в уряді продемонструють спроможність оперативно й ефективно реагувати на запити виборців — від економічних реформ до безпекових питань, — AfD може виявитися "гучною", але обмежено впливовою силою. Рівень підтримки правопопулістів також залежатиме від того, чи вдасться їм зберегти внутрішню єдність і не відлякати поміркованих виборців надто радикальною риторикою. У будь-якому разі, в найближчі роки AfD залишатиметься важливим чинником політичної системи Німеччини, який стимулюватиме уряд шукати більш чіткі та дієві відповіді на виклики сучасного світу.
Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"