Останній тиждень перед Великим постом українці святкують Масницю, Масляну, Колодій. Протягом тижня до 17 березня включно відзначаємо перше весняне народне свято. Чому у нього так багато назв, що саме у ці дні готувати та які традиції варто пригадати, розповідає "Ми – Україна".
Особливий тиждень перед Великим постом
Великдень – перехідне свято, дата якого кожного року різна та визначається за місячним календарем: перша неділя після першого повного місяця, що настає після дня весняного рівнодення – 21 березня за Григоріанським або 3 квітня за Юліанським або Новоюліанським календарем. Цьогоріч Великдень припадає на 5 травня. 48 днів перед Великоднем – Великий піст: з 18 березня по 4 травня у 2024 році.
Тиждень напередодні Великого посту – Масниця, Масляна, Колодій, а також Сирниця, Сиропуст. Оскільки він прив'язаний до перехідного свята – Великодня, то кожного року відзначається у різні дати. Цьогоріч Масниця припадає на 11-17 березня.
Назва "Маслениця" точно не питома українська та походить від російської. Вона пішла у вжиток у другій половині XX ст., коли у радянському союзі свято реанімували після заборони з 1917 року. Проте дозвіл, який на святкування видали у 1958 році, спирався саме на російські традиції. Звідти і назва, і страви – "бліни".
Масляна теж багато науковців називають не суто українським і знову ж таки адаптацією російської "масленицы". Але, до прикладу, у нарисі українського етнографа Олекси Воропая "Звичаї українського народу" розділ про наші традиції у це свято має саме таку назву. Проте більш близька та відповідна традиціям цього періоду – Масниця, бо тиждень перед постом було прийнято споживати масну їжу – жирну.
У цей період м'ясо вже не споживали. Останній день, коли це прийнято було робити – М'ясопусна неділя, день перед початком Масниці. Тоді заговлялися на Масницю.
"Себто востаннє перед Великим постом їли м’ясо, відпускали, не споживали м’ясо протягом восьми тижнів аж до Великодня. До речі, у Західній Європі М’ясопуст називають Карнавалом, від італійського "карне-вале", що дослівно означає "прощай, м’ясо", - пише українська етнографиня Надія Зяблюк.
Сама Масниця – період споживання вже не м'ясної, а масної їжі з молочними продуктами – вершковим маслом, сметаною, сиром. Звідси й інші назви" Сирниця, Сиропуст. А от назва Колодій – від давньої традиції, яка із споживанням різних страв не пов'язана.
Жіноче свято
В Україні був звичай одружуватися у той період, коли можна було споживати м'ясо. На Масницю, протягом посту та ще тиждень після Великодня – вже ні. Тож два місяці випадали з року. Того, хто проігнорував свій обов'язок із продовження роду та розширення громади, карали. І правом "відзначати" винних були наділені жінки.
"В понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і прив’язують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх м’ясниць", - пише Олекса Воропай.
Тиждень перед постом, період Масниці ще називають Колодієм.
"Є кілька гіпотез, чому називається це Свято Колодія. Одна з них пов’язана з тим, що літні гуляння відбувалися на колодках, і якщо ви не знайшли собі пару, то потім отримували за це покару – прив’язану колодку. Інша гіпотеза, що це свято має глибокі язичницькі мотиви, що сягають, можливо, епохи матріархату, тому і вважається жіночим. У язичників був Бог шлюбу Колодій, тому в цей період карали саме неодружених хлопців та дівчат", - пояснює науковиця Наталія Хоменко.
Також подекуди досі згадують ще одну назву цього святкового періоду – Туриця.
"Деякі дослідники припускають, що Масниця бере свій початок від свята на честь язичницькою бога Велеса. До речі, саме на Масничному тижні українські жінки особливо вшановували святого Власія (Велеса, Волоса, Бика-Тура). Зрозумілою за походженням є і назва свята – Туриця", - вказує Надія Зяблюк.
Проте не із суворістю та почуттям обов'язку жінки "таврувати" неодружених на Масницю, яку ще називають Бабським тижнем. Як розповідає Воропай, заміжні жінки у цей час і між собою колодкували: зустрічалися, пили, вітали одна одну із народженням, хрестинами колодки – палиці, яку одна із них приносила до шинку. Потім колодка символічно помирала, її хоронили і її поминали.
"Розуміється, ніхто за нею не плакав, а пили й гуляли однаковісінько — як при "народженні", так і при "смерті", - пише Воропай.
Гуляння цього тижня були постійними і особливості є у різних регіонах. Одна притаманна усім – споживання у гостинах ритуальних страв. І хоч зараз багато хто вважає необхідним готувати у цей період млинці, у першу чергу на столі має бути інша їжа.
На Масницю вареники кожен день, але не тільки
"Вареники на Масляну годиться варити щодня: "вареники доведуть, що і хліба не дадуть!" Але не всі цього правила дотримувались. На сиропустну ж неділю "і бусурмени вареники їдять!" — а, мовляв, про нас, православних, і мови не може бути", - пише Воропай.
Вареники в Україні і національна, і ритуальна страва. Перехідні свята пов'язані із місячним календарем, і традиція готувати вареники перед постом більш ніж доречна.
"Масницю справляють на місяці-молодику. "Масничний місяць заговляється Варениками". Вареник – символ молодого місяця, форму якого він передає. На Київщині, окрім вареників, на Масницю споживали налисники з сиром, "колотуху", "насирники", оладки, млинці, пампушки, "ражанку", молочний кисіль, "киселицю", а також "шуляки" (із головок квашеної капусти), яйця, рибу. Рибу та яйця готували на коров’ячому маслі. До слова, вареники з сиром є ознакою Масниці в українців як "бліни" в росіян", - вказує Надія Зяблюк.
"Насирники" – сирники, "ражанка" – ряжанка. Рецептів оладків, млинців, налисників та вареників у кожній родині знайдеться чимало. Про те, як можна зробити пісне еластичне тісто для вареників "Ми – Україна" розповідав раніше. А от деякі інші страви варто згадати на Масницю, якщо їх немає звичаю готувати.
Шуляки з капусти не треба плутати із шуликами – стравою із тіста з маком, яку часто готують на Маковія. Один із способів їхнього приготування: відварити у киплячій підсоленій воді зі спеціями (лавровим листом, перцем) протягом десь шести хвилин нарізані на 5-6 частин невеликі качани капусти. Коли капуста охолоне, її заливають розсолом з квашених огірків або капусти і тримають зо два дні при кімнатній температурі, а потім переставляють у холодне місце. Подають із духмяною олією, зернами гірчиці, часником.
Колотуха – це страва з пряженого молока, перетертого сиру та сметани. Один з варіантів рецепту: перетираємо півкіло сиру, додаємо 300 г сметани та змішуємо. Потім вливаємо три літри пряженого молока (якщо готувати самим, то кип'ячене молоко треба десь 2,5 години томити у печі на низькій температурі близько 100 градусів) і заколотити, тобто ретельно змішати, інгредієнти разом. Можна за смаком додати цукор. Розлита по банкам чи іншим ємностям колотуха має настоятися в середньому сім годин при кімнатній температурі. Потім її охолоджують і після цього можна подавати.
Киселицю наведемо за лемківською рецептурою. Для неї потрібна закваска з вівсяного борошна або крупи (500 г), дріжджів (25 г свіжих), скибочки чорного хліба та теплої води (три літри). Сухі інгредієнти та дріжджі треба залити водою та поставити для бродіння у тепле місце на добу. Воду закип'ятити, додати за смаком сіль, кмин та закваску. Співвідношення: на 1 літр води 0,5 л. закваски. Доводимо до кипіння та загустіння, приправляємо часником та засмажкою із цибулі, до якої можна додати столову ложку борошна.
Дні Масниці
Понеділок. День зустрічі Масниці, люди ходять у гості, п'ють, співають. Жінки збираються у шинку щоб колодкувати: святкують народження колодки.
"Першого дня Масниці, в понеділок, розпочинали свято ("наставляли Масницю") переважно жінки. Чоловіки залучалися до гулянь уже під вечір", - зазначає Зяблюк.
Вівторок. Катання зі снігових гірок, щоб "на ображати Масницю". Жінки "хрестять" колодку. Дівчата можуть зазивати хлопців, які їм подобаються, на оглядини.
Середа. Якщо у вівторок колодка хрестилась, то у середу її похрестили, що теж святкується широко із смаколиками та чаркою. Цього дня – широка Масляна, весела, біла, молочна із частуванням та гулянням.
Четвер. "В четвер на цьому тижні господині збираються компаніями і спеціяльно п’ють та гуляють — "щоб телята водились!" - пише Воропай.
У четвер на Сиропусному тижні, зазначає Зяблюк, українці вшановували святого Власія, який з'єднався із дохристиянським культом Велеса. Якщо до четверга на столі ще не були вареники, у цей день мають бути обов'язково, бо "Влас на вареники лас".
П'ятниця. Частують тещу, "щоб горло не пересихало". Той, хто одружився на різдвяні м'ясниці, тобто у період після Різдва, коли вже дозволено споживати м'ясо, везе тещу до себе у гості.
Напередодні Колодій помер, а у п'ятницю його ховають, хоч в деяких регіонах це відбувається у четвер.
Субота. Проводи Масниці. Жінки святкують, що позбулися Колодія як зайвого клопоту. У цей день поминають померлих родичів.
Неділя. Останній день Масниці – Пущення, Постові заговини, Сиропусна неділя. Хоча м'ясо, звісно, їсти неможна, це останній день перед Великим постом, коли можна наїстися молочних страв, зокрема сиру, яєць – заговіти. Ввижається, що яка погода на Сиропусну неділю, на Пущення – такою вона буде і на Великдень.
Цього дня – Прощена неділя: за гріхи та образи люди просять прощення один в одного. Старі люди просили пробачення навіть на кладовищі у мертвих. У живих його просили тричі.
"Колись вірили, що страшний суд відбуватиметься саме в цей вечір, - пояснює Воропай, - Богобоязливі люди на сиропустну неділю з хати не виходили, горілки не пили, а сиділи вдома і пригадували, чи багато гріхів наробили в цьому році".
Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, чим особливий високосний рік , які під час нього існують традиції та вірування.
