27 серпня стало відомо, що на Черкащині "Енергоатому" виділили понад 38 га землі. На них НАЕК хоче відновити закинуте за радянських часів селище енергетиків Орбіта та звести нові енергоблоки на недобудованій Чигиринській АЕС. Що відомо про ці об'єкти, розповідає "Ми – Україна".
Що відомо про Чигиринську АЕС?
У 1970 році ЦК компартії України ухвалив будівництво Чигиринської ДРЕС – державної районної електростанції із містечком для співробітників Орбіта на 20 тис. мешканців.
Станцію почали будувати на схід від Чигирина поблизу Кременчуцького водосховища між селами Стецівка та Вітове. Проєкт неодноразово змінювався протягом 14 років та будівництво заморожували.
Спочатку ДРЕС мала працювати на вугіллі, потім на мазуті. До станції почали тягнути залізничну гілку, були побудовані бетонні дороги. Але як спочатку робота на вугіллі була визнана нерентабельною, так згодом таким визнали функціонування на мазуті. До 1981 року будівництво було заморожене. Проте у 1984 році на рівні керівництва СРСР в якості частини додаткових заходів із розвитку атомної енергетики Чигиринську ДРЕС вже передбачили у якості АЕС – на чотири енергоблоки та потужністю 4000 МВт.
Чигиринська АЕС мала б бути оснащена енергоблоками з реакторами ВВЕР-1000. Це двоконтурні водно-водяні корпусні енергетичні ядерні. Набагато вдаліші, ніж паралельно розроблені РВПК (реактор великої потужності канальний), який вибухнув на Чорнобильській АЕС. Реактори ВВЕР-1000 будувалися на Запорізькій, Рівненській, Хмельницькій, Южно-Українській атомних електростанціях.
Коли Чигиринську ДРЕС перепрофілювали на АЕС, постало питання із санітарною зоною навколо неї. У ній знаходилося вже зведене та функціонуюче селище Орбіта: з будинками, комунікаціями, магазинами. Там вже жили люди, які працювали на будівництві. Проте у безпосередній близькості до АЕС міста не мало бути з міркувань безпеки, та енергетиків вирішили спрямувати до Нового Чигирина.
Проте майбутнє Чигиринської АЕС змінила аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Після трагедії протягом кількох років на вимогу громадськості було заморожене будівництво Кримської та Чигиринської АЕС. На останній роботи велися до 1989 року.
Саме "враховуючи побажання громадськості" у травні 1989 року рада міністрів СРСР своєю постановою зупинило будівництво. Хоча насправді не тільки громадськість була тому причиною. Будівництво зривалося, норм не дотримувалися. Вже після рішення про спорудження АЕС чотири рази змінювалося керівництво станції. У 1990 році міністерство енергетики СРСР вирішило створювати на майданчику законсервованої АЕС паро-газову станцію.
Але на тлі розвалу СРСР, здобуття незалежності, кризи, нового функціонування економіки спорудження було не на часі і воно завмерло остаточно.
Місто-примара Орбіта
"Енергоатом" має намір відродити Орбіту, зробивши її одним із найсучасніших містечок на кшталт Нетішина, Южноукраїнська чи Вараша", - сказав днями керівник НАЕК Петро Котін.
ТЕС, ГЕС та АЕС – приклади містоутворюючих підприємств. Зведених для будівельників та співробітників населених пунктів в Україні більше, ніж перерахував керівник "Енергоатому". Зугрес був побудований заради Зуївської ДРЕС, селище Миронівський для робітників Миронівської ДРЕС, Новий Світ – Старобешівської ТЕС. Заразом із будівництвом Кременчуцької ГЕС був зведений Світловодськ, із будівництвом Криворізької ДРЕС-2 – Зеленодольськ, Вуглегірської ТЕС – Світлодарськ, Трипільської ТЕС – Українка, Дністровського гідровузла – Новодністровськ, Каховської ГЕС – Нова Каховка, Запорізької ДРЕС, а згодом Запорізької АЕС – Енергодар, недобудованої Кримської АЕС – Щолкіне.
Частина міст енергетиків знаходиться під російською окупацією. Вимерлий зараз населений пункт Прип'ять був "атомградом" Чорнобильської АЕС. Після аварії він непридатний для проживання. Відселене було й побудоване заради цієї станції місто Славутич, але згодом воно було відроджене. Там поселилася частина мешканців Прип'яті та співробітники Чорнобильської АЕС.
Місто Орбіта біля Чигиринської АЕС часто порівнюють із Прип'яттю. Ця аналогія доречна, бо примарею цей населений пункт став зокрема через Чорнобильську трагедію. Схожа історія хіба що у села Бірки Зміївського району Харківської області. Там також планували звести місто атомників задля запланованого будівництва Харківської АТЕЦ – атомної теплоелектроцентралі з двома енергоблоками ВВЕР-1000. Звели два будинки, заклали третій та школу, але після Чорнобильської трагедії проєкт згорнули.
Орбіта передбачалася для заселення 20 тис. мешканців. Ще на етапі підготовки до зведення Чигиринської ДРЕС, там спорудили енергопідстацію "Орбіта", звідки й пішла назва населеного пункту. Там мали побудувати п'яти- та дев'ятиповерхові будинки, школи, дитсадки, магазини, лікарні, культурні об'єкти.
Побудували ж дві дев'ятиповерхівки, які тепер стоять пусті. Останні мешканці виїхали звідти близько 20 років тому. Є два двоповерхові універмаг та кулінарія, також закинуті. Люди, близько 160, мешкають у двох п'ятиповерхівках. Раніше населений пункт, Орбіта нині є вулицею села Вітового.
У колишньому містечку немає шкіл, дитсадків, аптек, лікарень, банківських установ. Проте є котельня під тверде паливо, проведений газ.
Як вирішили відродити Чигиринську АЕС та що це дасть?
Хоча саме 27 серпня зросла зацікавленість до Чигиринської АЕС та міста Орбіта, плани щодо відновлення вирують давно.
19 років тому тодішній міністр палива та енергетики Іван Плачков вказував на те, що станцію можна відновити. Щоправда подальших дій щодо цього не було.
Про наміри будувати станцію згадали перед повномасштабним вторгненням. У листопаді 2021 року з нагоди 25-річчя "Енергоатому" про це заявляв Петро Котін. Тоді він казав, що 59% місцевих мешканців позитивно ставляться до атомної енергетики та 55% підтримують будівництво станції. Проте тоді саме будівництво АЕС не обіцяв.
"З перспективних майданчиків – це Чигирин, Орбіта. Ми не кажемо, що будемо там будувати, тільки приводимо як приклад одного з майданчиків, де може бути побудована АЕС", - зазначав Котін.
Причина, з якої згадали про Чигиринську АЕС тоді – підписаний "Енергоатомом" та американською компанією Westinghouse влітку 2021 року Меморандум про взаєморозуміння. Він передбачає будівництво нових атомних енергоблоків за технологією AP1000 в Україні. Пілотним майданчиком для будівництва енергоблоків АР1000 стає Хмельницька АЕС.
Чигиринська АЕС до вторгнення розглядалася як перспективна, бо майданчик вдало розташований в центрі України, близько магістральні мережі 700 кВ та 330 кВ, в регіоні є робоча сила та необмежені водні ресурси.
Після енергетичного терору росії у 2022 році та нестачі електроенергії, відродження атомної генерації знову з'явилося на порядку денному. Зокрема пильну увагу звернули на недобудований радянський об'єкт.
Керівник ВАТ "Черкасиобленерго" Олег Самчук казав, що над документацією будівництва Чигиринської АЕС працює "Атомпроектінжиніринг".
"Навантаження енерговузла Центрального регіону (Київ, Київська область, Черкаси, Житомир, Чернігів) до війни складало 5000 МВт. При цьому, генерація була на рівні 1820 МВт. Як бачимо, енерговузол Центрального регіону є гостродефіцитним і потребує введення в роботу нових генеруючих потужносте", - розповідав Самчук.
Радянській проєкт і в якості основи брати не варто, бо він застарілий. Як вказують в "Енергоатомі", зараз йдеться про проєкт саме із будівництва, а не добудови. Фактично, добудовувати там немає чого – є кілька розвалених технічних та адміністративних будівель, димар, та й усе.
Нову станцію планують оснастити чотирма енергоблоками за технологією АР1000. Це обладнання Westinghouse Electric Company. У грудні 2023 року "Енергоатом" підписав угоду із компанією про закупівлю обладнання. План є на дев'ять енергоблоків, а перші два, як до повномасштабного вторгнення й передбачалося, на Хмельницькій АЕС.
"Реактори, про які йдеться, є ядерними установками покоління ІІІ+, більш безпечними й маневровими. Фактична потужність кожного блоку АР1000 становить понад 1100 МВт, і це наразі одна з найпрогресивніших технологій в атомній енергетиці, яка дає можливість підтримувати системи безпеки АЕС навіть у разі блекаутів та відсутності дизель-генераторів або інших систем живлення, - пояснював Котін, - У світі вже побудовано п’ять таких енергоблоків, вони працюють у США і Китаї, але поки їх немає в Європі, хоча багато європейських країн вже заявили про плани їх збудувати".
Аналітик аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ нагадав нам, що за роки незалежності в Україні добудовували енергоблоки і зараз два в стадії будівництва. Тобто рух у бік розвитку атомної енергетики був, проте слабкий. Експерт зауважив, що у Черкаській області раціонально реалізовувати проєкт "Фенікс" з будівництва поруч із АЕС нових міст у першу чергу для біженців з південних та південно-східних регіонів.
"Розміщення там індустріальних платформ, енергоємних виробництв, де ці люди, які виросли за індустріального устрою, могли б працювати. Питання у тому, де для енергоємних підприємств брати електроенергію. Тому й доцільно їх розміщувати біля АЕС, - пояснив експерт, - Там можна створювати формат "чартерних" міст. Тобто охопити три галузі: якісний життєвий простір, індустріальні платформи – високооплачувані робочі місця, мікро та мале підприємництво на принципах повної свободи. Було б ідеально створити такий проєкт "Фенікс" поруч із Чигиринською АЕС".
Кущ додав, що в тому разі, якщо Україна прагне розвиватися, нам у будь-якому випадку треба розвивати атомну генерацію. Хіба що у післявоєнній перспективі ми не хочемо поступу промисловості, а робимо ставку на аграрно-патріархальний устрій. Тут все упирається саме в стратегію та бачення.
"Такі проєкти, як будівництво Чигиринської АЕС, обґрунтовані, - зазначив аналітик, - Їх критикуватимуть за те, що на техніко-економічному обґрунтуванні зароблятимуть. Але будь-який проект передбачає ТЕО і теоретично на ньому можна заробити. Якщо підходити з такої логіки, то нам взагалі не потрібні інфраструктурні проєкти за участі держави: віддамо усе на волю ринку, хай він будує сонячні панелі, вітряки. Щоправда платити за таку електроенергію доведеться набагато більше, ніж її ринкова вартість. Насправді контроль з точки зору ТЕО потрібен. Але не можна нічого не робити тільки тому, що у нас є корупція. Тоді взагалі нічого не треба модернізувати – дороги, залізницю, енергетику. Насправді ж АЕС – це проєкт об'єктивної необхідності".
Звісно будувати нову АЕС, вказав експерт, не вийде під час війни. Будівництво, враховуючи те, скільки для нього потрібно людей та якими є вимоги та норми, розпочинати можна тільки після неї. Скільки ж часу воно може зайняти важко передбачити. На думку експерта, Україна вже втратила навички саме будівництва. Вони є у спеціалістів США, Франції, Японії, Китаю, росії. Залучати їх з Китаю та росії, звісно, ніхто не буде. Хоча, як зазначив Кущ, китайці побудували б станцію за п'ять років.
"Будівництво, в залежності від інтенсивності, можливе за 5-10 років, - резюмував Олексій Кущ, - Не з чотирма блоками, але з двома. Але у нас вже немає компетенцій будівництва АЕС, тому, швидше за все, будуватимуть іноземні підрядники. Найвірогідніше, американська компанія. Францію та Японію сюди навряд чи пустять, хоча я б звернувся саме до японських фахівців. Американці ж будують довго. Westinghouse свою станцію будує вже 20 років. Там постійно подовжуються терміни здачі в експлуатацію. За цей час кошторис зріс з $5 млрд до $20 млрд. Бо американці розгубили свої компетенції. Після атомного інциденту 70-х роках у них кілька десятків років було заморожене будівництво нових блоків. Зараз вони намагаються компетенції відновити та експериментують, проте виходить не дуже. Але й у нас власних можливостей будувати немає. Тому терміни будівництва Чигиринської АЕС дуже варіативні та вартість його є туманною".
Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав, якими є наслідки Каховської катастрофи – підриву росіянами дамби та Каховської ГЕС.
