У рамках кампанії ведучі, воєнкори, журналісти телеканалів розповідають про роль телемарафону в інформаційній боротьбі проти російської пропаганди. Співробітники каналів марафону діляться власними історіями про роботу в марафоні та розповідають чим телемарафон "Єдині новини" став для них за ці 3 роки.

Ірина Антонюк, власна кореспондентка каналу "Ми - Україна" в Харківській області:

"Це була зима 2024 року, майже три місяці щоденних масованих обстрілів Харкова. Того ранку, 2 січня, росіяни вгатили "Іскандерами" по самісінькому центру. Працюючи на місці влучання ми побачили чоловіка з закривавленим чолом і він погодився поговорити. 

"Дружина і син вціліли", – найголовніше, що я мрію завжди почути. Це інтерв’ю ми показували в ефірі кілька разів. А за два дні я повернулася до того самого будинку. Хотіла подивитися, чи встигли там хоч вікна залатати. І зустріла пана Сергія знову. Виявилося, вибухова хвиля розтрощила його мобільні телефони й онука з-за кордону не змогла додзвонитися до своїх найрідніших. 

Пару пекельних годин вона знала, що загарбники влучили в будинок дідуся і бабусі, але не знала, що з ними… Поки не ввімкнула новини, не побачила його і не почула: «Дружина і син вціліли». А ще пан Сергій розповів, що сам музикант і має учнів по всьому світу. Вони так само побачили в новинах, що квартири в нього більше немає. 

Один з них запропонував переїхати в свою у Харкові того ж дня. Пан Сергій дякував нам за роботу. А я дякую йому. Бо зараз у Харкові, під постійними обстрілами російських варварів, на третьому році повномасштабного вторгнення, я хочу вірити, що ми продовжуємо приносити користь. Продовжуємо допомагати. Продовжуємо давати можливість жертвам російських військових злочинів бути почутими. Бути вдячними один одному просто необхідно, аби вистояти".