40 років "зоряним війнам" Рейгана: як США їх розпочали та перемогли СРСР

40 років

"Сьогодні ввечері ми розпочинаємо зусилля, які обіцяють змінити хід історії людства. Будуть ризики, а результати потребують часу. Але я вірю, що ми можемо це зробити".

Такими словами Рональд Рейган, 40-й президент США, завершив свою телевізійну промову 23 березня 1983 року. Того дня він презентував американцям програму Strategic Defense Initiative (SDI) – Стратегічної оборонної ініціативи, яка загострила холодну війну між Штатами та СРСР. У ній розпочався етап, більш відомий як "зоряні війни".

Як розпочалися "зоряні війни"?

"Що в біса таке "стратегічна оборона"? За згадками 59-го Держсекретаря Александра Гейґа, саме такі запитання лунали у Пентагоні наступного дня після проголошення Рейганом заяви про SDI. Навіть дехто з радників президента не був попереджений про його намір та нову програму. Хоча передумови для цього були.

Наприкінці 60-х років, ще перебуваючи на посаді губернатора Каліфорнії, Рональд Рейган захопився роздумами батька водневої бомби Едварда Теллера щодо зброї спрямованої дії, такої як лазери та мікрохвилі. Наприкінці 70-х, відвідуючи військовий бункер у горах у Колорадо, він був вражений тим, що навіть таке укриття може зруйнувати ядерна ракета. "Має бути щось краще за це", - заявив тоді ще майбутній президент. Про це згадував держсекретар Джордж Шульц.

Вигравши президентські вибори, майже одразу Рейган підписав безпекову директиву, зазначивши у ній необхідність досліджень та розробок у протиракетній обороні.

За три тижні до промови щодо Стратегічної оборонної ініціативи, президент США проголосив ще одну, епохальну, в якій назвав СРСР імперією зла, а боротьбу із нею – своїм завданням. На той момент СРСР вже три роки як воювали у Афганістані та майже п’ять місяців, як генсеком став кдбіст Юрій Андропов. Але спочатку Рейган бачив SDI трошки інакше, ніж частину протистояння.

"Щоб стримати атаку, потрібен був один вид військової сили, коли ми мали набагато більше ядерної зброї, ніж будь-яка інша держава. Тепер, наприклад, Радянський Союз має достатньо точної та потужної ядерної зброї, щоб знищити практично всі наші ракети на землі. Це не означає, що Радянський Союз планує війну проти нас. Я також не вірю, що війна є неминучою - навіть навпаки. Але слід визнати, що наша безпека базується на готовності протистояти всім загрозам", - заявив президент 23 березня 1983 р.

https://www.youtube.com/watch?v=srtgQdpdArE
Промова Рональда Рейгана 23 березня 1983 року

За кілька днів у інтерв’ю уточнив, що оборонна стратегія передбачає повне позбавлення світу від ядерної зброї. І оборонними розробками він готовий ділитися із Союзом. Отже, стратегічна оборона означала, що вчені та військові докладуть всіх зусиль, аби розробити такі типи озброєння, які можуть збити ядерні ракети. Саме це мало стати перемогою у ядерній війні ще до її початку, а не стратегія удару у відповідь. Протиядерна парасолька мала сягати космосу, передбачала розробку надпотужних лазерних технологій.

Сенатор від штату Массачусетс Едвард Кеннеді назвав це "необачними схемами із "Зоряних війн". Після цього назва кінофраншизи закріпилася за програмою.

Як сприйняли "зоряні війни"?

Стратегічна оборонна ініціатива викликала чимало питань як у США та і в європейських країнах. І на перших етапах головна невизначеність була правовою. У 1972 році між США та СРСР було підписано договір про протиракетну оборону, в які країни домовилися додатково не розгортати ПРО.

На порядку денному був баланс сил. Обидві країни мали міжконтинентальні балістичні ракети, атомні підводні човни і за десять років до заяви Рейгана вони заспокоїлися на політиці стримування у вигляді гарантованого знищення. Але "зоряні війни" мали дати США перевагу, і у СРСР могли вирішити, що угоди порушено.

Але у Білому домі визначилися із тим, що ініціатива – це розробки, а не розгортання ПРО, тому договір із СРСР лишається чинним і США нічого не зробили наперекір.

У НАТО була своя хвиля обурення стратегією Рейгана. Американська ядерна зброя була стримуючим фактором проти потенційної радянської агресії у Західній Європі під час холодної війни. Якщо США матимуть "парасольку", нащо їм безпека європейців? Також це оцінювали як привід для першого удару.

Проте витрати на програму тільки зростали, базуючись на серйозній внутрішній підтримці: через два роки після оголошення ініціативи, "зоряні війни" підтримували понад 60% американців.

"Обороняючи оборону. Бюджетні бої та зоряні війни" Обкладинка Times, квітень 1983 року

Оборонна ініціатива: мільярди, рентген та камінці

Під ініціативу президента було створено Організацію SDI, фінансування якої стартувало з 1 млрд доларів на рік, у 1985 році було вже 1,4 млрд, у 1988 р. – 5,5 млрд доларів. Під її егідою працювали 22 аналітичні центри та аерокосмічні компанії. Загальну вартість витрат оцінюють у 30 млрд доларів.

Один із найвідоміших проектів, який певною мірою і надихнув Рейгана на проголошення оборонної ініціативи, це Excalibur. Концепція передбачала знищення ядерних боєголовок у космосі рентгенівськими лазерами, які б активізувалися ядерним же вибухом.

Візуалізація проекту Excalibur

За концепцією стояв важливий для президента фізик Теллер. На своєму піку у 1987 р. фінансування Excalibur сягнуло 349 млн, хоча у попередній рік пройшли невдалі тести. І хоча дослідження все ж вказували на перспективу у якості протисупутникової зброї, фінансування почали згортати.

Далі увага Теллера була зосереджена на системі ПРО Brilliant Pebbles (Діамантові камінці). Камінцями мали бути малі супутники, оснащені ракетами. Біля 1600 таких мали б вартувати на низькі навколоземній орбіті над СРСР. У разі запуску Союзом ракет, супутники наводилися на них завдяки інфрачервоному випромінюванню. Фінансування цього виду ПРО згорнули вже на початку 90-х.

Який вигляд мали б Brilliant Pebbles

Захоплення Рейгана "зоряними війнами" було щирим. Він це підтвердив у своїй другій інавгураційній промові, проголосивши свою ініціативу глобальним щитом, який зробить "ядерну зброю застарілою". Є думка, що саме ці слова активізували СРСР більше, ніж сам запуск SDI.

Реакція СРСР: витрати, шпигунство, заперечення

Стратегічна оборонна ініціатива на тлі договору про ПРО між США та СРСР хоча і викликала занепокоєння на Заході та відвертий негатив у СРСР, але попередні угоди не були перепоною для власних протиракетних досліджень Союзу. Вони йшли протягом 70-х, а після проголошення "зоряних війн" перейшли у ранг пріоритетних.

Проте спочатку Андропова, а потім його наступника генсека Костянтина Черненка в першу чергу турбували абсолютно конкретні дії НАТО щодо розгортання 572 ракет "Першинг-2" та "Томагавк" в Європі. Саме про це свідчать записи співробітника департаменту оборони ЦК Віталія Катаєва із засідань військово-промислової комісії у другій половині 1983, що зберігаються в архівах Стенфордського університету.

Проте інавгураційна промова Рейгана підштовхнула СРСР, а точніше КДБ, до бурхливої розвідницької діяльності. За згадками Катаєва десять років, починаючи із 1985 р., через нього проходили біля десяти телеграм на день із військово-технічних та військово політичних питань, і не менше третини стосувалось ПРО та "зоряних війн".

Існує популярна думка, що саме гонка озброєнь, викликана SDI, зіграла вирішальну роль у розвалі Союзу. Але не все так просто. Військові витрати СРСР завжди були значними, але їхні обсяги завжди були ще й секретними. Збільшення видатків у 80-х за наявними даними спостерігається, проте не варто забувати про війну у Афганістані та розгортання ракет середньої дальності у відповідь на "Першинги" та "Томагавки". До того ж стабільно високі видатки трималися на тлі низьких цін на нафту та падіння експортної виручки.

Витрати США, НАТО та СРСР під час холодної війни

Є оцінки американських дослідників, які вказують, що військові витрати складали до 17% від радянського ВВП. У 1987 р. з Байконура запустили ракету "Енергія" з кораблем "Полюс", лазерною системою "Скіф" та ракетним комплексом "Каскад". Це серйозні витрати для країни, де на той момент сталася ще й аварія на ЧАЕС. Місія "Полюсу" полягала саме у тому, аби збивати американське космічне ПРО, але корабель розвалився так і не діставшись орбіти.

Ракета "Енергія" із кораблем "Полюс"

Після того, як генсеком став Михайло Горбачов військові витрати почали поступово зменшуватися, а ставлення до американської стратегічної ініціативи змінилося.

"Можливо, нам варто просто перестати боятися SDI! Звичайно, ми не можемо просто ігнорувати цю небезпечну програму. Але ми повинні подолати свою одержимість цим. Вони роблять ставку на страх СРСР перед SDI — в моральному, економічному, політичному та військовому планах. Вони реалізують цю програму, щоб виснажити нас", - промовив на політбюро у березні 1986 році Горбачов.

Проте якщо не військової, але політичної мети "зоряні війни" тоді вже досягли. Вони стали пропагандистською зброєю та стартом для перемовин.

Чим завершилися "зоряні війни"?

Стратегічна ініціатива Рейгана та скорочення кількості ракет обговорювалася на чотирьох самітах з 1985 по 1988 роки, де відбувалися зустрічі президенту США та Горбачова. Під час них Рейган навіть пропонував спільно із Союзом використовувати оборонні розробки, дивуючи цим власних радників. Аби тільки не відмовлятися від свого проекту.

Горбачов у своїх мемуарах згадував, що дивувався захопленню Рейгана, але його пропозиціям ділитися не довіряв. Він вважав, що американський президент, якщо не занурений у наукову фантастику, то хоче заколисати СРСР, аби під прикриттям протиракетного щита США могли першими завдати удару.

Так чи інакше, у 1987 році Горбачов поступився: питання "зоряних війн" та скорочення кількості ракет розділили. І у червні 1988 року набрав чинності договір про ліквідацію ракет середньої (1000-5500 км) та малої дальності (500-1000 км). Згідно із ним США ліквідували 846 комплексів, а Союз ліквідував 1846 ракетних комплексів.

Горбачов та Рейган підписують договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності

Проте, добитий низькими цінами на нафту, що впали до 10 доларів за барель наприкінці 80-х, СРСР розвалився. У 1992 році угоду переуклали вже з росією, залишивши у ній тільки вимоги про обмеження, а не про знищення. Але створення росією модифікації ОТРК "Іскандер" з крилатими ракетами наземного базування фактично її знищило. Крапку було поставлено у 2019 році, коли спочатку росія припинила дію договору, а потім з нього формально вийшли США.

Що ж стосується "зоряних війн", то завершення програми не має дати. Організація SDI за часів Білла Клінтона стала Організацією протиракетної оборони. За часів Джорджа Буша-молодшого вона перетворилася на Агентство протиракетної оборони (MDA), що має річний бюджет 9 млрд доларів та продовжує фінансувати дослідження в галузі фізики високих енергій, передових матеріалів, суперкомп’ютерів.

Головне