Теза про те, що Ізраїль захищають усі, а нас ніхто, не витримує жодної критики, лише відображає рожевий світ, в якому живе частина суспільства.
- Ізраїль має юридичного союзника, підписано відповідні домовленості. Україна такого не має і, швидше за все, не матиме. Союз Ізраїлю та Заходу формувався в унікальних історичних та політичних обставинах, яких не було в Україні. Порівнювати обидві країни не потрібно і шкідливо. Історія наших взаємин із Заходом та нашої зовнішньої політики була зовсім іншою, ніж історія Ізраїлю та Близького Сходу.
- Навіть якщо усунути чинник військового договору, Захід не захищатиме Україну так, як Ізраїль, оскільки політично йому це не вигідно, про що нам послідовно говорять з 2022 року. Ризики війни з рф оцінюються там як високі та катастрофічні. Переконати у зворотному ми їх не змогли і навряд чи зможемо. У ситуації з Ізраїлем та Іраном такого не було: всі знали, що іранці намагатимуться уникати великої ескалації і що вони відповідали на удар по своєму консульству, а ризику ядерної війни не було й близько.
3. Країни Заходу традиційно люблять грати в управління кризами. На сьогоднішній день їхній порядок денний виглядає так: контрольована ескалація, локалізація війни та стримування. Вже багато років вони діють саме за цією схемою. Можна багато дискутувати, чому так вийшло, але це сьогоднішня реальність. Відповідно, пряме залучення у війну проти рф через захист нашого неба "за ізраїльською моделлю" відбуватиметься або в керованому ключі в рамках політичного рішення, яке на Заході можуть прийняти в якійсь перспективі, або взагалі не відбудеться, бо дивись п.2.
Я переконаний, що за іншої адміністрації в Штатах було б те саме, так що справа не в Байдені чи Трампі, а в загальному американському порядку, виборах і позиції американських союзників, яку Білий Дім повинен враховувати, хочуть вони цього чи ні.
Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього
